Під час свого виступу Сергій Магера підкреслив, що в нашій країні наразі триває криза. У промислових підприємств просто немає можливості знайти гроші для того, аби проводити екологічну модернізацію. Проте найгірше в цій ситуації те, що підприємства сплачують величезні податки для того, щоб перекривати екологічні розходи. Але вже досить тривалий час в Україні цей податок чомусь не виокремлюють для екологічних питань. Він просто зливається із всіма фінансами держбюджету та зникає в невідомому напрямку. Тож куди його витрачають? Навіщо його сплачувати? Невідомо. Тому народний депутат України сказав, що ці гроші необхідно залишити самим підприємствам для екомодернізації:

“Тільки в Маріуполі два комбінати платять сотні мільйонів гривень екоподатку на рік. Так залиште ці мільйони хоча б в місті, щоб використовували їх виключно тільки на екологію, а не на якісь незрозумілі речі. Сьогодні екологічні гроші падають до держбюджету, і ніхто не знає, на що вони витрачаються”.

Чому це питання стало настільки принциповим? Протягом довгого часу в Україні все ще триває економічна криза. Підприємства втрачають мільйони, тож забезпечити себе самостійно ще й грошима для екомодернізації вони просто не мають можливості. А в Міністерстві екології їм нічим не допомагають, адже в них самих грошей нема. Тож виникає питання, а куди направляють гроші з податків, які кожне підприємство сплачує державі вже багато років?

Магера підкреслив: “Міністерство захисту навколишнього середовища стало на захист нашого державного бюджету! Тобто, це міністерство швидше можна назвати міністерством фінансів. Все налаштоване виключно на поповнення бюджету. Але не на захист екології”. Проте що вони будуть захищати через декілька років? Економіку, яка буде триматись коштом того, що буде відбирати гроші в елементарних потреб для існування?

Політик наголосив, що колись вже практикували те, що він пропонує: “Ще при президенті Кучмі проводився експеримент в гірничо-металургійному комплексі. Екологічні гроші, які заплатили підприємства-забруднювачі, залишили в розпорядженні підприємств. І були колосальні скакання вперед в плані модернізації”. Саме тому він і пропонує повернутись до тієї системи. Адже рятуючи бюджет, ми не повинні забувати про те, що нам необхідно не вбивати світ, в якому ми живемо.