Михайло Іванович Гасик сьогодні 5 січня завершив свій шлях. Його ім’я звучало не лише в межах України, а й далеко за ними. Національна металургійна академія України щиро вдячна йому за все те, що він зробив для країни.

30 червня 1929 року народився видатний вчений. Село Семенівка Пологівського району й досі пам’ятає, як ріс цей хлопчик на його теренах.

Завершив своє навчання він у Дніпропетровському металургійному інституті (сучасний НМетАУ). На факультеті металургії. На кафедрі електрометалургії він отримав вже повну технічну та професійну підготовку.

Його науковий шлях починався з молодшого наукового співробітника, а завершився у почесному званні професора. До того, як отримати високе звання він був аспірантом, асистентом, доцентом. А з 1973 завідував кафедрою електрометалургії.

Під його початком виросло 52 кандидати та 12 докторів технічних наук. А на його особистому рахунку 420 наукових робіт (з них 31 монографія та 8 посібників). Його ідеї мали творчій авторський характер та були визнані не лише в нас, а й за межами України.

Серед його нагород: Лауреат премії Ради міністрів СРСР (1991 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (1999 р.), Лауреат премії ім. З. І. Некрасова (2007 р.), Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1977), Почесний громадянин міста Пологи Запорізької області, Почесна грамота Верховної Ради України (2010 р.), Лауреат премії Ярослава Мудрого, Орден «За заслуги» III ступеня (2004 р.), Державних премій України в галузі науки і техніки (1977, 1998, 2004 рр.);

Тож ми пам’ятаємо та з болем у серці відпускаємо його у далеку путь. А його надбання назавжди залишаться в стінах університету, аби студенти знали, на кого варто рівнятись, навіть в сучасному світі.