Сучасні ЗМІ та технології поступово змінюють простоту в газеті. Друковані видання можуть мати право на існування для того, щоб людина відволіклася від напружених телевізійних новин. Кожна інформація, яка має свого читача продовжує існувати й розповсюджуватися. Тут виникає питання чи мають свою аудиторію друковані видання? Візьмемо для прикладу людей літнього віку, які надають перевагу газетам чи журналам, адже там можна прочитати поради від інших господинь, або містичні історії від баби Тасі. Для частини цієї категорії людей, пошук інформації в Інтернеті є тернистим й темним. Друковані видання публікують такі статті, для яких в сучасних медіа не залишається місця. Є й інша категорія любителів друкованих видань, які хочуть зранку розслабитися під час смакування сніданком й прочитати декілька легких історій. Для декого, запах свіжої газети є незрівнянний з жодним електронним виданням. Можна продивитися сотні телевізійних новин, але не винести з цього нічого, можна прочитати газету про просвітництво – і народиться думка. Кожен читач обирає свій інформаційний простір, і газетам в списку вибору теж є місце.
Пошарпані стіни та меблі ззовні, але збагачена історією всередині. Наразі, видавництва мають саме такий вигляд, адже на реконструкцію приміщення грошей не вистачає, тому друковані видання перетворюються в електронні все частіше. Саме такою є місцина, де кожного дня народжується газета «Слово Просвіти». Редакція друкованого видання зберігає справжні пам’ятки історії: картина Віри Баринової «Спогади про Голодомор», роботи молодого Юрія Іллєнка, витинанка внучки Романи Коболчинської, роботи Андрія Чибикіна «Символ України» та стіл Павла Тичини. На столі в головної редакторки лежить безліч книг та газет різноманітних жанрів, але з-поміж них вона виділяє словники, які називає своїми найулюбленішими книгами. Любов Голота, яка буває в редакції кожного дня та працює до 69-ти років, досі відноситься з трепетом в очах до всього що її оточує, бо каже, що ця робота її надихає. На її думку, радіо поступово відходить на задній план, а паперові носії зникають, але інформаційне забезпечення сучасних ЗМІ робиться дуже примітивним, тобто орієнтується на посередній рівень загалу.
«Хай моя думка буде непопулярна, але я вважаю, що світ, який хоче мати правдиву інформацію, завжди до цього повернеться. Тому, що особистість має аналізувати й інформувати світ про те, що відбувається. Зараз ви ніде не знайдете нарису про жінку, яка вміє випікати хліб за старовинним рецептом, окрім паперових видань», – каже головний редактор газети.
Доведено, якщо всі матеріали на електронних носіях відіграють свою роль і зникають, то робота з паперовими носіями добре впливає на матрицю знань людини. Любов Голота не знає скільки ще протримається газета «Слово Просвіти», але точно знає одне, що інформація залишиться жити надовго. Насамперед, Любов захоплюється сучасною молоддю, бо вважає її розумнішою за попереднє покоління. Вона каже, що мало хто хоче працювати в редакції газетних видань, але саме там молоді спеціалісти можуть навчитися усім фішкам у журналістській діяльності.
Любов каже, що газети – це лише одне із вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути. Не важливі самі газети, а те, що колись було в них.